Спочатку термін амок характеризував у психіатрії певний синдром, властивий лише людям малайзійського походження. Перебуваючи в стані амока, людина переставала контролювати себе, безсистемно рухаючись і завдаючи шкоди оточуючим. Пізніше в німецькій мові цей термін став означати стан люті та неконтрольованої агресії, в якому людина впадала в подобу трансу. Мова про якісь географічні рамки або етно відмінності перестала йти, і термін набув ширшого значення.
І все ж, що таке амок? І як Стефан Цвейг допоміг цьому поняттю потрапити в Європу?
Амок – відчай і безрозсудне руйнування
Якщо об’єднати все, що відомо про цей синдром, то можна охарактеризувати його, як стан буйного божевілля.
Знаменитий австрійський письменник Стефан Цвейг 1922 року випустив однойменну новелу, де ємко і барвисто описує стан амока. Повість розповідає про розмову двох чоловіків, що відбувається 1912 року. Події відбуваються на пароплаві, що прямує до Європи з індійських колоній. Один зі співрозмовників відверто оповідає про події, що з ним сталися. Характеризуючи, при цьому, свою поведінку у викладених обставинах, як амок.
Під час розповіді з’ясовується, що він лікар, який практикує в одній із голландських колоній. Нещодавно до нього звернулася жінка і попросила зробити таємний аборт. Протягом її візиту ним опанувало дивне почуття і не дозволило йому безкорисливо допомогти жінці. Він несподівано для себе, пропонує їй близькість. Після його непристойної пропозиції жінка тут же пішла. Однак дивне почуття не покинуло героя оповідання. Ведений незрозумілою емоційною спрагою, він починає переслідувати даму і стає свідком її сумного кінця.
Цвейг ювелірно описує всі відтінки божевілля й одержимості чоловіка жінкою. Роблячи розв’язку настільки трагічною, наскільки поняття амок саме по собі є поняттям невідворотності трагічного кінця.
Після виходу повісті, що викликала в Європі неоднозначну реакцію, у світі з’явився новий термін. Він став використовуватися, хоч і рідко, у побутовому побуті того часу. Саму повість неодноразово екранізували в різних країнах. Остання екранізація була знята відносно недавно у Франції (фільм “Амок”, 1993 р.) і мала гідний успіх.
У наш час поняття амок вживається рідко, проте опис такого стану можна зустріти в літературних творах, фільмах і навіть у комп’ютерних іграх.
