Молоді батьки з першого дня життя свого малюка починають ставити величезну кількість запитань. З кожним роком їх стає не менше і з вирішенням одних, одразу ж з’являються нові.
Спочатку годування і догляд здаються складними і незрозумілими, а потім в один прекрасний день батьки розуміють, що їхнє чадо стало зовсім самостійним. Самостійним, та не зовсім, починається новий етап життя, як для малюка, так і для мами з татом. З’являється необхідність навчати дитину нових навичок і приблизно з трьох років починається нова війна.
Знайомимося із взуттям і дивимося на реакцію
Дитина, оточена турботою і доглядом, часто просто починає відмовлятися виконувати навчання батьків, коли вони починають пропонувати вчитися взувати взуття або одягатися. Тут потрібно зупинитися і зрозуміти, чи готова дитина. Із взуттям трохи простіше, зазвичай, процес взування цікавий сам по собі, але буває, що інтерес не з’явився, і тут потрібно докласти певних зусиль.
Як і з якого боку зайти до перших черевиків?
Не чекайте що дитина все зрозуміє і зробить з однієї або двох спроб. Якщо малюк упирається, то варто зайти з далека.
Почніть просто з бесід, діти зазвичай дуже добре реагують на них. Поставте за приклад більш старших дітей з дитячого майданчика. Говоріть про комфорт і переваги носіння взуття.
Оскільки завдання ще й у тому, щоб малюк сам одягнув свої черевики, то тут допоможе виключно приклад батьків. Які день у день демонструють як потрібно робити.
Проявіть терпіння до демонстрацій характеру вашого малюка, коли має бути вихід куди-небудь, почніть збиратися завчасно, щоб у вас і вашої дитини був час на самостійні збори. І в той момент, коли ви будете вже готові повністю, а дитина вирішить покапризувати, буде достатньо часу, щоб спокійно вирішити це питання.
Не квапте малюка, але й поясніть, що похід може зірватися через небажання взуватися. Особливо це працює, коли дитина зацікавлена, наприклад, похід у розважальний центр.
Будьте тверді, але не агресивні, тоді ваше чадо зрозуміє, що все залежить від нього.
М’яко і без поспіху йдіть до поставленої мети.
У жодному разі не зліться, не варто ставити питання руба або подавати все під гучним і безапеляційним “ТРЕБА”.
Такий підхід може тільки погіршити ситуацію і віддалити момент довгоочікуваного, самостійного вміння вашого малюка.
За різкого підходу до примх і впертості, дитина може замкнутися і навідріз відмовитися від навчання або виконання вашого прохання.
У цій справі важливо викликати почуття необхідності в самої дитини, вона має зрозуміти, що це потрібно їй, а не мамі чи татові. Спробуйте зіграти на тому, що вам важко взувати її і ніяк не виходить. Нехай малюк зрозуміє свою значущість і відповідальність у справі, про яку його просять, що тільки він зможе впоратися і ніхто інший.
Отже, тільки терпіння, особистий приклад і бесіди неодмінно приведуть вас до бажаної мети.
