Ну і як не поспівчувати тим мамам, на долю яких випало щоденне розслідування з приводу конфліктних ситуацій, пов’язаних з її дитиною: то син поб’ється з кимось із хлопців на майданчику, то дочка влаштує словесну суперечку з вчителькою в школі. І так по колу. Не допомагають ні розмови по душах, ні поради про те, як правильно потрібно залагоджувати конфлікти.
Якщо розглядати дії дитини, як можливість довести свою точку зору, продемонструвати свої лідерські якості або ж висловити таким чином своє небажання з кимось дружити – тоді, безумовно, в цьому немає нічого поганого. Просто, іноді конфлікти переростають у жорстоке ставлення до оточуючих, образу їх гідності із застосуванням ненормативної лексики та фізичної сили.
Причини надмірної конфліктності дитини
Якщо в родині дитини прийнято будь-яку проблему вирішувати за допомогою криків і кулаків, навіть не розібравшись у ситуації – не дивно, що для дітей така поведінка буде цілком прийнятною. Найменша дрібниця буде розглядатися як глобальний привід влаштувати сварку і наговорити гидоти.
Коли дитина бачить, як тато раз у раз лається з двірником, який не прибрав вчасно під’їзд, або з продавчинею з магазину за повільне обслуговування – вона вчиться так само домагатися від людей отримання благ за будь-яку ціну. Ну не сподобалося дочці, як вчителька розкрила тему на уроці – тоді чому б з нею не погодитися і не посперечатися, щоб довести їй свою правоту? Ну не хоче син, щоб сусідський хлопчик грав з ним у футбол – краще ж відразу відштовхнути, ніж вдаватися в подробиці, чому він не бачить його гравцем своєї команди.
Більшість конфліктних дітей – це холерики. Тож не дивно, звідки береться їхня надмірна запальність і бажання всім керувати і всіх собі підкоряти. А якщо дитину ще з малих років вчити тому, що потрібно до останнього відстоювати свою думку і не прогинатися перед труднощами – тоді це взагалі вибухова бомба, яка чекає свого часу, щоб злетіти в повітря черговим гучним конфліктом.
Як вгамувати запал дитини, яка постійно конфліктує?
Звичайно, твердість характеру сина чи дочки важко буде виправити. Але батьки повинні максимально постаратися, щоб надалі перед дітьми не влаштовувати сімейних розборок і словесних суперечок з оточуючими людьми, як би вам цього не хотілося.
Постарайтеся пояснити дитині мінуси її поведінки, такі як: відсутність справжніх друзів, погане ставлення до неї в школі з боку однокласників, вчителів.
Наведіть побільше прикладів того, як можна вирішити проблему без допомоги бійок і образ. І як би вчинили ви, опинившись в тій чи іншій ситуації.
Головне, щоб дитина змогла зробити правильні висновки і не кричала наступного разу на друга, коли той не захотів ділитися з нею цукерками.
