Віра в себе дає нам силу і впевненість у тому, що все задумане обов’язково збудеться. Вона заряджає нас енергією, щоб не здаватися і йти по життю правильною дорогою. Так само величезну підтримку ми відчуваємо, коли відчуваємо віру в нас інших людей. Відчуваючи величезну відповідальність, покладену на нас, ми не можемо занепасти духом і не виправдати чиїхось надій і очікувань.
Чим же керуємося ми тоді, коли говоримо “дякую” всім тим, хто в нас не вірить? Чому ми взагалі пам’ятаємо про цих людей, якщо вони з нами не на одному боці?
У чому суть подяки тим людям, які в нас сумніваються?
Першими людьми, яким ми намагалися довести свою правоту або ж донести свою точку зору, були, звичайно ж, батьки. Вони сумнівалися в тому, що дочка доб’ється якихось результатів на танцювальному терені, а вона раз у раз завойовувала призові місця на конкурсах. Мама раз у раз відмовляла сина йти вступати до медичного, а він вивчився і став прекрасним стоматологом. І все тому, що діти намагалися довести своїм рідним, що вони чогось варті й можуть досягти тих висот, про які мріяли.
Тож, перше, за що треба сказати спасибі тим, хто в нас не вірить – за неймовірний поштовх уперед, можливість продемонструвати та назавжди розвіяти всі сумніви, що стосуються будь-якого успіху та досягнень.
На другому місці, по праву можна розташувати тих усіх, з ким іде суперництво за місце під сонцем, і хто не втомлюється зайвий раз вказати на свою перевагу перед вами. До цієї категорії належать колеги, які не вірять у ваш успіх на новій роботі, оскільки вони по праву вважаються королями ситуації. Але згуртувавши всі свої навички та амбіції воєдино, ви доводите всім їм, що є гідним співробітником із перспективним майбутнім у цій компанії.
У мене все вийде, це моє життя, яким тільки мені судилося розпоряджатися
Ну і як не згадати про особисте життя, про яке тільки лінива людина з оточуючих не пліткує. Скільки разів доводилося чути: “Він тобі не пара”, “ви і місяць разом не протримаєтеся”, “вам ще рано дітей заводити”. А в голові звучала тільки одна відповідь: “Я їм доведу, що в мене все вийде, це моє життя, яким тільки мені судилося розпоряджатися”. І справді, щоб утерти всім ніс, виходиш заміж за кохану людину, народжуєш від неї дітей, стаєш гарною дружиною. Адже недовіра таких “доброзичливців” дає величезний шанс добряче над собою попрацювати заради свого щастя і заради того, щоб у майбутньому це щастя не було зруйноване. Це третє місце.
Але головне пам’ятати: не потрібно, щоб бажання комусь щось довести, стало для вас метою в житті. Це має бути стимулом, але в жодному разі не одержимістю.
