У цивілізованому суспільстві чомусь прийнято вважати: якщо ти хочеш, щоб тебе сприймали як благородну і порядну людину, потрібно неодмінно любити і поважати всіх людей, які тебе оточують. А висловивши своє презирство або несхвалення до будь-кого, ти автоматично потрапляєш до розряду нехороших людей, які не заслуговують любові й поваги у відповідь.
Тому частенько доводиться приховувати своє справжнє ставлення до людей, паралельно переконуючись, що по-справжньому нікого не любиш і не поважаєш.
Чи варто панікувати, якщо не відчуваєш любові до оточуючих?
Якщо ви не відчуваєте любові й поваги до рідних людей, батьків, то проблема, найімовірніше, в тому, що вас просто в дитинстві цього не навчили, не дали повною мірою відчути: як це – любити й бути коханим. На жаль, байдужість до дитини в ранньому дитинстві, ігнорування її бажань, прохань, дає величезну тріщину в спробах налагодження контакту з людьми, коли ви вже дорослі.
Ну а якщо мама з татом від самого початку намагалися прищепити вам уміння розбиратися в людях і відкривати свої справжні почуття тільки достойним з оточення, тоді за це потрібно сказати їм величезне ДЯКУЮ. Адже вони позбавили вас бажання лицемірити і прикидатися заради чийогось схвалення.
І не потрібно всіма силами змушувати себе любити людину. Можливо, ця людина просто не ваша. А свою ви обов’язково ще зустрінете, і ніжні почуття любові та поваги нахлинуть самі собою. І це стосується не тільки особистого життя, а й колег, друзів, знайомих, які вас оточують. Немає нічого поганого в тому, що вам потрібно трохи більше часу, щоб розгледіти тих, хто перебуває з вами поруч, і зрозуміти, чи готові ви розкритися перед ними і впустити у своє життя.
Як уберегти себе від розчарувань і зрад?
І безсумнівно, величезна перевага такого, як вам здається, ставлення до людей, дає можливість холоднокровно й об’єктивно оцінювати їхні вчинки незалежно від того, які вигоди обіцяють ваші з ними стосунки. Адже ви не дивитеся на світ через рожеві окуляри і не будуєте ілюзій. Так легше вберегти себе від розчарувань і зрад, які підстерігають довірливих людей на їхньому життєвому шляху.
А це основна причина, через яку людина може закритися в собі й не пускати на свою територію сторонніх – невдалий досвід, пов’язаний зі зрадою, підступними вчинками, брехнею. Після такого, можна самому собі вселити, що просто не хочеш нікого не любити, не поважати, не довіряти. Жити стає набагато легше. Хоча, навряд чи, щасливішим. Адже хоч би як їй було комфортно наодинці з собою, настане момент, і вона зрозуміє: для повноцінного життя бракує тепла рідної людини, яка просто буде перебувати поруч, нічого не вимагаючи натомість.
