Якщо я одягну цю яскраву сукню і підбори, вони подумають, що я легкодоступна? Якщо я зроблю зауваження жінці, яка штовхнула мене в автобусі, люди вважатимуть мене грубою? Якщо я скажу матері, що ніколи не любила те, чим вона змушувала мене займатися, і відмовлюся відповідати її очікуванням ціною свого болю, вона мене зненавидить? Я не втомилася намагатися бути хорошою для інших, відчуваючи відторгнення до себе і свого життя?
Ти можеш дуже довго намагатися стати хорошою. Можеш сподобатися всім, і навіть викликати захоплення і похвалу. Тільки толку від цього буде нуль. Тому що не можна знайти настільки бажане щастя і задоволеність, якщо тебе вже немає, а на твоєму місці красується місиво з чужих очікувань і бачень, якими ти так старанно заміняла себе частину за частиною.
Причини страху неприйняття і відторгнення до себе
Причинами страху осуду найчастіше є неприйняття себе та шкідливі переконання. Ці переконання з’являються в дитинстві, коли дитина не отримує так званої “безумовної любові”. Це означає, що її виховують з думкою, що любов і добре ставлення, зокрема батьків, треба заслужити, а зробити це можна лише відповідаючи їхньому розумінню і стандартам про “хорошу дитину”. І тоді ця дитина виростає, і думає, що просто так вона любові цієї не гідна. Ні від себе, ні від будь-кого іншого. А єдиний шлях отримати цей ресурс (насправді буквально необхідний для кожної людини), це відповідати очікуванням людей і суспільства.
Але це не так. Оцінка суспільства, мами, тата, брата, касирки чи колеги по роботі, взагалі ніяк не впливає на людину. Тому що це їхня думка, яка дуже рідко є обґрунтованою і реалістичною. А очікування залишаються тільки їхніми проблемами. І якщо ви їм не відповідаєте – о, жах! Як добре, що ви й не повинні цього робити!
Що стосується неприйняття себе, то це базова причина, яка часто є наслідком методів виховання, описаних вище. Коли людина не приймає себе, очевидно, що й від інших вона не може отримати це благо. Іноді тому, що не вміє усвідомлювати й цінувати це, не знаючи, як такий стан речей працює. Іноді тому, що в оточуючих рідко викликає прийняття людина, яка не робить і не викликає його в себе. І зазвичай такий розклад помітний, і люди, які відчувають великі складнощі з цим питанням, можуть викликати негативні почуття і реакції в оточуючих.
Що робити, щоб прийняти себе і не боятися осуду?
Для початку слід запам’ятати, що ви нікому нічого не винні. Не варто сприймати це надто буквально: яким би вільним ви не були, потрібно діяти в рамках закону. І якщо ви вже взяли на себе якусь відповідальність у вигляді дитини, кредиту, або чого б то не було ще, потрібно виконувати зобов’язання справно. Йдеться тільки про людей і ситуації, в яких ви дійсно ні на що не підписувалися. І поганим вас це насправді (поза розлюченими головами тих, хто звик їздити на таких людях) не зробить.
Другим кроком є розуміння, що немає хорошого і поганого насправді. Все це лише уявлення людей про мораль, які простежуються різними в окремих індивідуумів. Власне тому всім і не догодиш. Тож ви можете бути хоч останньою скотиною. Швидше не так, ви вільні бути нею, і взагалі ким завгодно, якщо це змушує вас почуватися добре.
Але якщо не йти в негативні крайнощі, варто чітко усвідомити хто ви і чого хочете, і прийняти себе в цьому. Тому що ви – єдине, що завжди у вас буде. Люди приходитимуть і йтимуть, а вам самому потрібно буде жити із собою щодня, щохвилини, щомоменту. І якщо ви не будете подобатися собі самому, навіщо тоді все інше?
