Єрусалимський синдром – це психічне відхилення, що належить до манії величі, яке проявляється в тому, що прочанин, який потрапив до Єрусалима, починає бачити себе у своїй уяві втіленням будь-якої біблійної людини, якій належить виконати святу пророчу місію для порятунку людей.
Причини єрусалимського синдрому та його основні симптоми
Визначити захворювання не важко, хворий закутавшись у біле простирадло, намагаючись повторити стародавнє вбрання християн, починає вимовляти проповіді, може впасти в стан трансу – всі ці симптоми означають єрусалимський синдром. Причини його появи в проробленій прочанином тривалій дорозі до Єрусалима і поява тривожності, викликаної самою присутністю на святій землі, що переростає в ейфорію. Турист впадає в стан, подібний до гіпнозу, і стає легко навіюваним, його мова починає складатися переважно з біблійних віршів і релігійних пісень.
Нескладно визначити в людини ознаки єрусалимського синдрому: основні з них перевдягання в білі простирадла, що імітують шати святого, марення на релігійні теми, істеричні напади, демонстраційний спів релігійних пісень, відмова від їжі.
На Єрусалимський синдром страждають в однаковому співвідношенні чоловіки і жінки
Місцем, де найчастіше в людей трапляються напади неадекватності та істеричні напади, можна вважати Стіну Плачу, поруч із якою мріють опинитися безліч вірян. За єрусалимського синдрому хворі люди здебільшого не виявляють жодної фізичної агресії до оточуючих, їх не вважають небезпечними для суспільства, такий стан медики визначають прикордонним. Людей із підозрою на єрусалимський синдром необхідно обстежити у психіатра, щоб правильно поставити діагноз і визначити ступінь складності лікування релігійного марення.
Психіатри вважають, що одержимість у питанні релігії з’являється у людей, які не бажають усвідомлювати свої реальні проблеми, створюючи захисний механізм, що захищає від них. Щоб зрозуміти, як уникнути єрусалимського синдрому, потрібно знати, що найбільш схильні до цього захворювання люди, які мають психологічний стрес або душевну травму. Тому, щоб не потрапити до групи ризику, потрібно уникати емоційних потрясінь, ділити свої переживання з близькими, і намагатися не втрачати самовладання.
