На дворі двадцять перше століття. У нас є майже все, що ми могли дістати, і ми з радістю споживаємо це. З радістю, і легковажністю. Питання цієї статті полягає в тому, як епоха матеріального споживання вбиває людство, але мова не тільки про те, що у планети закінчаться ресурси і багато хто з нас справді попрощається з життям. Це споживання відбивається і на моральному вигляді людей, роблячи нас інфантильними і не здатними до виживання.
Причини, через які люди почали морально вмирати
Сьогодні нам потрібно напружуватися набагато менше, ніж раніше. Важку роботу здебільшого виконують механізми, робочий день став коротшим, доступ до інформації для більшої частини населення планети тепер миттєвий, та інші принади прогресу. Це може бути величезним простором для можливостей, якщо підходити до питання відповідально і вдумливо. Але більшість так не робить.
Більшість бездумно бере все, що може, все нам, все зараз, все винні, а що буде – не важливо. І ті з нас, хто народжується вже в такому світі, де такий стан речей є абсолютною нормою, не знають як інакше, і чи можна інакше. Їм з дитинства не потрібно напружуватися, шукати, домагатися та інше. Тому вони й не вміють.
У цьому новому світі майже не залишається місця для взаємодопомоги, поваги до чужих інтересів, мислення в перспективі. Індивідуума цікавлять тільки об’єкти споживання. Навіть під час купівлі чогось, за можливості ми часто орієнтуємося не за тим, що нам потрібно, а з огляду на те, що зараз модно і що зможе зробити імідж кращим.
Це споживання існує не тільки щодо речей, які можна безпосередньо помацати. Різні культури і думки теж входять до цього списку. Вони можуть бути присвячені і стосуватися абсолютно різних речей, від релігії, до комп’ютерних ігор.
Після появи величезної кількості інформації, яку люди повинні пропускати через себе щодня, виявилося, що не всі на це здатні. Бо весь час раніше така навичка не була необхідною і не розвивалася. Так, люди, які не можу осягнути це, втрачають свої духовні орієнтири і залишаються в прострації.
Це так само призводить до того, що люди не в силах заглиблюватися в усе глибоко, визначатися з тим, що заслуговує на окрему увагу, і взагалі встигати. А тому дуже багато хто бачить і розуміє все тільки поверхнево, залишаючись без реальних знань.
