“Тихий дім”, “Чумацький шлях”, “Синій кит” тощо. Групи смерті мають багато назв, а результат завжди один – підліток закінчує життя в самому його розквіті. Він не встигає так багато дізнатися, а його батьки отримують травму від найбільшого горя у світі – втрати дитини. Як батькам розпізнати небезпеку, щоб урятувати своє чадо?
Якими способами адміністратори груп смерті заманюють підлітків?
Смертоносні групи почали поширюватися в інтернеті ще кілька років тому. Подібні “ігри” можна назвати таким собі гібридом міського квесту та реаліті-шоу. Реєструючись, тінейджер отримує кодове ім’я і невидимого куратора, який дає завдання. Деякі з них є цілком нешкідливими: намалювати кита тощо. Але є й небезпечні. Наприклад, перебігти перед поїздом і зняти процес на відео. Таким чином, можна завдати собі каліцтва, або зовсім померти. Згідно з опитуваннями медичних працівників, із 50 підлітків, які намагалися вчинити суїцид, 15 згадують про групи смерті.
Ось як виглядає стандартна схема заманювання:
- у перший день куратор із тобою спілкується, дізнається причину суїцидального настрою. Він вимагає передати особисті дані, інформацію інтимного характеру. Це необхідно, щоб шантажувати учасника, який завагався.
- тінейджеру на сторінку додають музику і відео, що впливають на психіку.
- підліток доводить, що його наміри серйозні – вирізає на руках символи.
- щоб нервова система виснажилася, підлітку не дозволяють спати.
- відчуття сну і реальності плутаються. Підліток виконує наказ, при цьому він упевнений, що для життя небезпеки не існує.
Як батькам зрозуміти, що їхня дитина бере участь в іграх зі смертю?
Адміністратори вищевказаних груп – чудові психологи, які за тим, який вигляд має сторінка підлітка, визначають його слабкі місця. Вони запрошують його в “гру”, нав’язуючи позицію про те, що в суїциді немає нічого страшного.
Подібні організації складаються з підлітків і дітей не просто так. Дорослих заманити важче, вони не такі довірливі та вразливі. Батькам потрібно знати перші ознаки того, що їхня дитина має справу з групою смерті.
Наявність опіків, порізів і шрамів.
Зміна режиму сну.
Замкнутість у собі.
Якщо підозри підтвердилися, пам’ятайте, Ваша головна зброя – довіра підлітка. Поясніть йому, що своє здоров’я і життя не можна довіряти стороннім людям, навіть якщо йдеться про гру. Дайте зрозуміти дитині, що всі погрози є звичайними маніпуляціями, і Ви готові зробити все, щоб захистити її.
