Дитяча самостійність – межа мрій кожного з батьків. Адже нікому не хочеться в десять років зав’язувати синові шнурки, а з донькою до підліткового віку відвідувати всі дитячі дні народження, бо вона звикла ходити туди тільки з мамою. І справді, буває дуже складно розірвати зв’язок між батьками і дітьми, щоб нарешті останні навчилися робити все самі, не кличучи на допомогу дорослих за першої ж потреби.
Але є й інший бік медалі: домігшись нарешті від чада самостійності, батьки починають розуміти, що іноді дитина переступає межу допустимого. Через таку поведінку сина чи доньки в сім’ї починають назрівати конфлікти та постійні з’ясування стосунків.
Коли дитяча самостійність переходить усі межі?
- Дитина перестає питати дозволу в батьків, коли це дійсно потрібно зробити. Піти в гості до друга після школи, піти гратися на інший дитячий майданчик – усі подібні дії обов’язково вимагають батьківського дозволу. Якщо ще враховувати той факт, що багато дітей не носять із собою мобільні телефони, щоб мама з татом могли будь-якої хвилини дізнатися про місце перебування їхнього чада.
- Дитина перестає радитися з батьками. Часом діти роблять вчинки, які в будь-якому разі мають бути схвалені дорослими. Особливо, якщо справа стосується грошових питань: подарував другові свої нові навушники, куплені на гроші тата; перестав ходити на заняття з карате, оплачені на три місяці вперед.
- Дитина відсторонилася від батьків, аргументуючи це тим, що вона тепер доросла і нічия опіка їй тепер не потрібна. Вона починає грубити своїм рідним, усіляко наголошуючи на своїй самостійності, не дозволяє входити у свою кімнату, нехтує родинними святами тощо.
- Дитина робить вчинки, що загрожують її життю та здоров’ю. Покладаючись на свою всемогутність, часом діти роблять жахливі речі: перебігають дорогу в недозволеному місці, роблять селфі в небезпечних місцях, міряються силою між собою, доводячи хто сильніший. Часто такі експерименти закінчуються різними травмами і навіть смертю. Тому батьки повинні припиняти такий прояв самостійності та в потрібний момент задіяти весь свій вплив, щоб припинити подібне заради майбутнього своєї дитини.
Безумовно, діти намагаються вийти з-під постійного контролю своїх батьків. Це дає їм можливість пізнавати світ і відчути смак життя у всіх його проявах. Але дорослі на те й потрібні, щоб своєю мудрістю і досвідом допомогти дитині звикнути жити без їхньої допомоги. При цьому, пам’ятаючи про почуття обов’язку перед рідними, про повагу до них і про заходи безпеки, про що так часто забувають молоді люди, намагаючись жити своїм самостійним життям.
