Усі люблячі батьки намагаються вберегти свою дитину від усього поганого, що може зустрітися на її життєвому шляху. Для цього вони роблять усе: забороняють лазити по турніках, щоб той не впав і не забився, не відпускають одного гуляти з друзями, щоб не наробив дурниць.
Але часом, аж надто вже неспокійна мама настільки одержима контролем і заборонами, що навіть не замислюється, якої непоправної шкоди може завдати цим своєму синові або дочці.
Чому не можна жити одними заборонами?
Дитина росте несамостійною. “Не чіпай, я сама наллю тобі соку”, “постав стілець на місце, ти все одно не дістанеш”, – такі фрази прямий шлях потрапити в залежність від батьків. Нехай мама з татом тоді не нарікають, що їхні діти в будь-якій простій ситуації проситимуть допомоги в дорослих, навіть якщо вони самі легко змогли б впоратися з проблемою, що виникла.
Дитина росте невпевненою в собі. “Не біжи, бо впадеш”, “не лізь так високо, бо голова закрутиться”, – сказавши подібні слова, ви автоматично програмуєте дитину на невдачі. Та ще й страх, що нічого не вийде, робить її безпорадною і беззахисною в пізнанні чогось нового і раніше невідомого. Тому не потрібно на весь голос кричати на малюка і мчати стрімголов до нього на допомогу, щоб уберегти його від настирливого хлопчика, який старанно намагається відібрати в нього лопатку. Спокійно поспостерігайте. Можливо, ваша допомога й не знадобиться. А дитина навчитися ділитися або, навпаки, гідно відстоювати своє майно.
У такого хлопчика чи дівчинки мало друзів. Забороняючи семирічному хлопчині грати на подвір’ї з друзями, однокласниками, ви тим самим не даєте йому можливості вчитися дружити та бути частиною командної гри. Та й з маминими синками, як відомо, не особливо й хочуть дружити. З огляду на той факт, що поруч із ним перебуває його мама, яка постійно висловлює своє невдоволення з будь-якого приводу.
Малюк може стати бунтарем. Якщо весь час щось забороняти дитині, ви ризикуєте тим, що вона в один момент із слухняного і спокійного янголятка перетвориться на некерованого і скандального грубіяна. І весь батьківський авторитет впаде перед бажанням нарешті стати вільним.
Коли заборони дитині на благо?
Звісно ж, не варто забувати і про те, коли заборона для дитини має стати справжнім непохитним правилом. А саме тоді, коли щось реально загрожує життю хлопчика чи дівчинки: гра з колючими та ріжучими предметами, бажання погратися з дворовими тваринами, їзда чи прогулянки на проїжджій частині, підіймання невідомих предметів, розмови з незнайомими людьми.
Тож, остерігати дітей потрібно, якщо існує реальна небезпека, а не тоді, коли дитина просто пізнає навколишній світ.
