У результаті внутрішньої боротьби кожна людина усвідомлює силу чи слабкість власної душі. Найсильніші душі належать тим, чия воля є сильнішою і здатна без зусиль контролювати пристрасті та утримувати тіло від наслідків необдуманих поривів.
Що таке слабкість душі? Процес формування
Є вислів «роздираний пристрастями». Отож, люди, які не можуть виховати в собі дисципліну та налагодити контроль, живуть, піддаючись то одному, то протилежному захопленню. Слабкість душі — це невміння виробити зброю опору надмірним емоціям. Точне розуміння того, що добре, а що погано, для власного благополуччя властиве сильним душам. Власне «Я» має контролювати пристрасті та пориви, щоб не порушувалася внутрішня гармонія. А ось слабка душа підживлює одні пристрасті для боротьби з іншими, викликаючи внутрішній дисбаланс. Найкрайній випадок — коли однією зі сторін є страх перед смертю, а другою пристрастю — гордість, яка не дозволяє втекти, роблячи волю рабською, а душу нещасною. Душевна слабкість формується в дитинстві, як і більшість психологічних відхилень. Підготовку до життя та самоконтроль повинні забезпечити батьки або вже фахівці.
Що таке боягузтво і як воно виникає?
Боягузтво — це невміння справлятися зі страхом і долати його за потреби. Іншими словами, відсутність адекватної реакції на страх. Нас з дитинства вчать, що бути боягузом — це погано, проте той, кого частіше лякають, стає боягузом. Ці люди частіше уникають складнощів, можуть брехати й тікати, щоб уникнути проблем. І це зовсім не означає, що вони нещасні чи невдалі в житті. Страх — це потужна рушійна сила. І якщо людина не дурна, вона задіє логіку й, дотримуючись обережності, може досягти своїх цілей. Боягузливі люди частіше обходять гострі кути стороною. І частіше користуються приказкою: «Розумний у гору не піде, розумний гору обійде». Однак це аж ніяк не заклик бути боягузом. Вигідно використовувати свій недолік — ось у чому завдання. Стати сміливим в одну мить неможливо, навіть при великому бажанні. Потрібна велика робота над собою. Все ж спробувати стати сміливішим не завадить, оскільки боягузливим людям не виявляють довіри. Вони рідко обіймають відповідальні посади. Ну і, безумовно, зневажаючи й засуджуючи слабкість іншої людини, ми насамперед визнаємо власний страх. Адже в інших людях ми ненавидимо те, що нас не влаштовує в собі.
