Коли до оселі приходять гості, гостинні господарі завжди намагаються справити гарне враження і забезпечити навколо приємну атмосферу, щоб присутні почувалися як вдома. Але піклуючись про настрій гостей, батьки й не підозрюють, як їхня дитина реагує на перебування чужих людей у домі. А нерідко саме сором’язливість стає перепоною на шляху до захопливої бесіди з дорослими. Діти зніяковіло відводять очі й навіть не думають відповідати на запитання на кшталт “як твої справи” або “що нового в школі”.
Чому дитина соромиться гостей?
Дитина – інтроверт. Вона просто не любить, коли сторонні люди хочуть з нею поспілкуватися, оскільки з дитинства відлюдькувата і погано йде на контакт з оточуючими.
Батьки занадто часто нав’язують дитині свою думку. Що потрібно говорити, як поводитися – усі ці вимоги й формують у свідомості дітей відчуття незручності, коли хтось із гостей хоче про щось їх запитати. Вони не знають, як на їхні відповіді відреагують мама з татом, чи не бовкнуть вони зайвого, і потім доведеться за всі зайві висловлювання відповідати на сімейній раді.
Дитина відчуває незручність у присутності сторонніх. Така реакція може виникнути, якщо раніше малюка обсміювали або присоромлювали в компанії. Осад то гіркий залишився, і пережити щось подібне надалі ой як не хочеться. Тому діти частенько мовчки відходять убік, коли хтось намагається з ними заговорити.
Як реагувати батькам на сором’язливість дитини в присутності гостей?
Якщо ваша дитина скоріше сором’язлива, ніж душа компанії – не потрібно всіляко намагатися її переробити. Багато батьків на чергове мовчання у відповідь погрожують дітям покараннями, всілякими заборонами. Але робити це категорично не можна. Не хоче говорити – нехай не говорить, щипцями витягувати потрібну вам відповідь не потрібно. Адже так ви даєте зрозуміти дитині, що не приймаєте її такою, якою вона є: сором’язливою, мовчазною, боязкою. Можливо, їй просто потрібно трошки більше часу, щоб упоратися зі своїми емоціями та звикнути до чужих людей у домі.
Не слід готувати сценарій прийому гостей, змушувати дітей вивчати потрібні тексти та вимагати належної поведінки. Адже це перші кроки до зародження удавання та штучності в спілкуванні. Навпаки, пишайтеся своїми дітьми, вселяйте в них віру, що вони з усім впораються, налаштовуйте на позитив. І що найголовніше – ніколи не відповідайте на запитання, поставлені особисто дитині. Мине година-друга, і вона сама із задоволенням побіжить на них відповідати.
