Синдром дефіциту уваги – це неврологічна одиниця, що характеризується співіснуванням трьох симптомів: імпульсивності, низької стійкості до відволікаючих чинників, підвищеної активності або надлишкової енергії. Як свідчать результати багатьох нещодавніх досліджень мозку, проведених із використанням методів візуалізації, у дітей із синдромом порушення уваги ділянки мозку, що відповідають за регуляцію та правильний перебіг цього процесу, менш розвинені. Це структури, розташовані в передніх ділянках мозку, в лобових частках. Вони беруть участь у розвитку самосвідомості та відчуття часу, а також у розвитку імунітету до втручання.
Як розпізнати синдром дефіциту уваги? Варіанти лікування та терапії
Не існує чіткої та чіткої межі між синдромом дефіциту уваги та нормальною поведінкою. Діагностичний процес вимагає психологічного обстеження неуважної дитини, а також порівняння кожної дитини з групою її однолітків. Якщо вона особливо сприйнятлива до відволікання, імпульсивності та невтомної, постійної фізичної активності, і водночас немає жодних адекватних причин такої поведінки, це свідчить про те, що в дитини неврологічно зумовлений розлад уваги.
Звісно, тільки фахівці, психологи та психіатри, які мають досвід вивчення психічних процесів і функцій, можуть поставити правильний діагноз.
Перший крок у лікуванні синдрому дефіциту уваги
Терапія починається з адекватного діагнозу фахівцем. Що більше батьки та вчителі знають про цю проблему, які її симптоми, типи та причини, то ефективнішим буде процес лікування.
Легко відволікаючі, неорганізовані та безладні діти потребують зовнішніх обмежень і контролю з боку дорослих.
Внутрішній хаос може значно скоротити використання такої практичної допомоги, як система щоденного планування, збереження завдань, які потрібно виконати, сполучні елементи, органайзери.
Це також допомагає поступово відновити почуття контролю над об’єктами, що належать дитині. Надзвичайно важливо переконатися, що дитина не виконує одразу кілька завдань, а зосереджена на одній дії. У багатьох випадках необхідна психологічна допомога у вигляді рекомендацій та навчальних посібників, інколи також індивідуальна та групова психотерапія.
