Ще до народження малюка потенційні батьки вже наперед намагаються передбачити, якою виросте їхня дитина, якими якостями володітиме, і що вони готові заради цього зробити. Для цього й існує певний стиль виховання дітей, певний алгоритм спілкування з дитиною, що дає змогу дорослим досягти бажаного результату у вихованні їхнього чада.
Але, обравши одну з тактик, мама з татом часом і не замислюються, який величезний вплив на дитину може мати той чи інший стиль виховання. І те, що їм здається розсудливим і правильним, не завжди має позитивний ефект. Тому, обираючи модель спілкування з дітьми, потрібно зважувати всі “за” і “проти”, щоб у майбутньому ваша дитина була вам вдячна за щасливе дитинство і за те, що виросла самодостатньою, впевненою в собі людиною.
Виховання дитини. Методи боротьби за сильну особистість
- Авторитарний стиль. Має на увазі повне підпорядкування волі дитини її батькам. Малюк беззаперечно повинен виконувати всі вказівки і накази дорослих, щоб уникнути покарання або осуду на свою адресу. У сім’ї панує дисципліна, порушувати яку ніхто не має права, тим більше діти. Дітям дуже складно домогтися похвали за якісь досягнення в школі або за бездоганне виконання домашніх обов’язків. Тому, вони відчувають себе пригніченими через таку несправедливість. Але не перестають докладати зусиль, щоб почути нарешті довгоочікуване “ти – молодець”. Батьки не особливо щедрі на подарунки, бо вважають, що це ознака пустощів. А діти не повинні думати, що будь-яка їхня забаганка буде тут же задоволена. Це вчить їх домагатися всього своїми силами, що важливо в майбутньому для цілеспрямованих особистостей.
Але крім такого плюсика, аж ніяк не всі діти можуть почерпнути позитивні сторони авторитарного виховання. Більшість із них виростають замкнутими людьми, які легко потрапляють під вплив оточуючих, відчуваючи страх перед тиском з боку.
- Стиль вседозволеності. Діти ростуть вільними, без заборон. Їхня допитливість не наштовхується на постійне “це тебе не стосується” і “не потрібно туди лізти”. Батьки стають для дитини справжніми друзями, які не грають роль наглядачів, а знайомлять малюка з навколишнім світом шляхом спроб і помилок. Покарання теж присутнє, але справедливе. Дитина розуміє, за що її покарали, і надалі в її інтересах не робити подібних помилок. Діти від народження оточені любов’ю і турботою, тому в дорослому житті вони почуватимуться захищеними, у гармонії зі своїм внутрішнім світом, впевненими в собі людьми. Маленький мінус вільного виховання – діти іноді не розуміють різницю між можна і не можна, що особливо не вітається в багатьох навчальних закладах.
Тож батьки мають добряче подумати, перш ніж визначитися зі стилем виховання для своєї дитини. Непогано було б поєднувати деякі моменти і вседозволеності, і заборон. Головне, щоб дітей це не пригнічувало, а надихало.
